Торгівля людьми в умовах воєнного стану
Торгівля людьми – це здійснення незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи.
Торгівля людьми – це форма сучасного рабства та порушення прав людини, з метою отримання прибутку з експлуатації чоловіків, жінок і дітей. Це не лише сексуальна експлуатація або випадки, пов’язані із викраденням людей. Більшість постраждалих серед українців перебували в трудовій експлуатації або були втягнені в злочинну діяльність, за що наразі відбувають покарання у вигляді позбавлення волі з різними термінами ув’язнення.
Для торгівлі людьми не існує державних кордонів чи вікових обмежень. Потрапити в сучасне рабство може будь-хто, не залежно від рівня освіти чи соціального статусу.
Під час російського вторгнення в Україну у 2022 році Російська Федерація примусово переселила тисячі українських дітей на підконтрольні їй території, надала їм російське громадянство, примусово усиновила їх у російські сім'ї та створила перешкоди для возз'єднання дітей з батьками та батьківщиною. Українські діти були викрадені російською державою після того, як їхніх батьків заарештувала російська окупаційна влада чи вбили під час вторгнення, або після розлучення з батьками в зоні активних бойових дій. Дітей також викрадають з українських державних установ на окупованих територіях та через дитячі «літні табори» на російській території. Викрадені діти були піддані русифікації. Виховання дітей війни в чужій нації та культурі може становити акт геноциду, якщо має на меті стерти їхню національну ідентичність.
Депортація дітей з України можна сміливо віднести до виду торгівлі людьми, який з’явився у 21 сторіччі на фоні військової агресії Росії проти України.
За офіційними даними української влади на 31 липня 2023 року, з 24 лютого 2022 року з України до Росії депортували 19 546 дітей. Це лише ті випадки, які вдалося зафіксувати офіційно – коли батько, опікун чи свідок депортації дитини повідомив про неї Національному інформаційному бюро України.
Українські правозахисники наполягають, що дітей, силоміць переміщених з України, «сотні тисяч». Більшість вивезли з Маріуполя, Херсонської, Харківської та Київської областей. Для розміщення дітей з України влада Росії використала близько 100 установ. Дитячі будинки та інтернати в багатьох російських регіонах переповнені. З цієї причини депортованих дітей якнайшвидше прагнуть влаштувати в сімʼї. Вимоги органів опіки до потенційних усиновлювачів стали мʼякшими. Це пояснюється тим, що процедура визнання українських дітей такими, що «залишилися без піклування батьків», вкрай спрощена, а пошук дітей у Росії ускладнений для їхніх батьків та опікунів.
Депортація українських дітей до Росії – це воєнний злочин. За підозрою в скоєнні цього злочину Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Володимира Путіна та уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової. Повернути в Україну поки що вдалося лише 386 дітей.
