Психологічна безбар’єрність: як створити простір, де всім комфортно
23 вересня 2025 року в місті Києві відбувся тренінг на тему «Психологічна безбар’єрність: як створити простір, де всім комфортно», організований у межах Меморандуму про співпрацю між Станично-Луганською селищною військовою адміністрацією та Благодійною організацією «Благодійний фонд «Карітас-Київ».
Захід провела Олена Максимова, психолог Центру життєстійкості Нижньодуванської селищної територіальної громади. У дружній атмосфері учасники занурилися в обговорення актуальних викликів — як емоційних, так і соціальних — з якими стикаються громади, що приймають внутрішньо переміщених осіб, а також самі ВПО.
Суть психологічної безбар’єрності полягає у створенні простору, де кожна особа почувається в безпеці, не боїться проявляти емоції, бути вразливою та шукати підтримки. Це передбачає не лише особисту емпатію, а й наявність системної підтримки з боку громади, фахівців і спільноти.
В умовах повномасштабної війни, коли мільйони українців вимушено покинули свої домівки, питання психологічної підтримки стало критично важливим. Багато переселенців, навіть після розміщення у нових громадах, залишаються в психологічній ізоляції. Саме тому подібні навчання сприяють формуванню чутливого до травм підходу, коли працівники установ розуміють наслідки пережитих подій та вміють на них правильно реагувати.
Психолог Олена Максимова акцентувала увагу не лише на роботі системного рівня, а й на тому, з чого починається безбар’єрність у повсякденному житті. Вона поділилася практичними порадами, як кожна людина може створити психологічно комфортний простір навколо себе — у родині, на роботі, у спілкуванні з сусідами чи в громадських просторах.
В основі цього — повага до кордонів іншої людини, прийняття її емоцій і готовність не засуджувати, навіть якщо ви маєте інший досвід чи бачення ситуації.
Особливу увагу на тренінгу приділили мистецтву активного слухання. Як зазначила психолог, часто людина не потребує поради — вона просто хоче бути вислуханою. Учасники обговорювали, як важливо вміти слухати не перебиваючи, не оцінюючи та не переводячи розмову на себе. Це дозволяє співрозмовнику відчути довіру й відкритість, що є фундаментом психологічно безпечного простору.
Учасники тренінгу виконували практичні вправи, моделювали діалоги та вчилися розпізнавати бар’єри у комунікації, які часто виникають несвідомо: поспіх, зайва критика, мовні штампи, небажання слухати до кінця. Після вправ багато хто поділився власним усвідомленням, наскільки важливо не просто говорити, а говорити з повагою, чітко, щиро і з відкритим серцем.
Таким чином, тренінг не лише озброїв учасників новими знаннями, а й показав на практиці, як маленькі зміни у спілкуванні можуть суттєво вплинути на психологічний клімат у родині, колективі чи громаді. Саме з таких маленьких змін починається справжня безбар’єрність.
