Допомога ветеранам та їхнім близьким в подоланні наслідків травми та посттравматичного стресового розладу (ПТСР)
У сучасному світі життя людини наповнене загрозливими чи неприємними подіями. Стресові події фізично, емоційно та психічно шокують та загрожують нашому виживанню, самопочуттю, нам важко відчувати себе в безпеці та довіряти іншим. Деякі з цих подій можуть бути несподіваними, одноразовими або короткотривалими, інші – довготривалими та інтенсивними.
Після травматичних подій життя вже більше не таке, яким було раніше. Час, проведений у зоні бойових дій, отриманий та пережитий там досвід може впливати на Захисників. Їх ідентичність, їх емоції та фізіологічні реакції, їх погляд на життя і взаємодія з іншими якимось чином можуть змінитися. Можуть з’явитися думки про те, що вони щось зробили не так, що заслужили те, що з ними відбувається. Іноді вони можуть відчувати провину за те, що залишилися живими, а товариші загинули.
Більшість із вищевказаних травматичних подій зберігаються в пам’яті як травматичні спогади. Для того, аби відновитись після пережитих травматичних подій та повернутись до мирного життя, бійці мають впоратися із емоційними переживаннями і, разом з тим, подолати тривожне сприйняття світу, почати йому довіряти і не очікувати на небезпеку в майбутньому.
Доведено, що нашій психіці простіше пережити те, що сталася природна катастрофа, аніж жахіття, які спричинила людина (вбивство, тероризм, тортури, зрада, скривдження, насильство тощо).
Щодня значна кількість людей по всьому світу звертається по допомогу для подолання наслідків травми. Люди, які пережили травму, потребують інформації про наступне:
Що з ними сталося?
Що з ними відбувається?
Як травма впливає на них?
Без цього розуміння ті, хто пережив стрес і залишився живим, не усвідомлюють, що з ними відбувається, часто вони відчувають, що з ними щось не так. Дорога зцілення довга, але ми вже йдемо по ній. Важливо терпляче робити крок за кроком.
Нам всім важливо пам’ятати, що реакція тривоги є нормальною реакцією на небезпеку, яка забезпечує виживання. Це добре, що так працює наша природна система захисту! Коли ми переживаємо стрес, ми всі реагуємо по-різному: можемо відчувати страх і безпорадність. Часом можемо гніватися та поводити себе агресивно – кричати та кидати речі, плакати; припинити спілкування і не відповідати на повідомлення.
В нормі, у більшості людей, після припинення дії травматичних подій, збудження поступово починає згасати. Рівень гормонів стресу може залишатися підвищеним протягом ще декількох днів, при цьому викликати нічні жахи чи іншу симптоматику. Поступово гормональний фон стабілізується, а симптоми почнуть зникати протягом кількох днів або тижнів. Нервова система та весь людський організм повертається до свого звичайного функціонування. Людина опиняється у спокійному середовищі, вона може повернутися до травматичної події та опрацювати цей досвід – переосмислити свої думки, почуття та емоції.
Більшість людей починають відчувати себе краще через кілька тижнів або місяців. Менший відсоток тих, хто пережив травматичну подію, мають постійні проблеми, які іноді тимчасово зникають лиш для того, щоб з’явитися знову.
Переважна частина тих, хто матиме ПТСР, може зцілитися без жодного лікування протягом шести місяців природним шляхом. Посттравматичний стресовий розлад – це комплексне порушення психічної діяльності, сукупність реакцій на травму, яка може змінити те, як людина думає, почуває себе та поводиться, і спричиняє значні негаразди або впливає на її здатність до нормального функціонування. Щоб діагностувати ПТСР, потрібно звернути увагу на важливі симптоми. Ці симптоми часто поділяють на чотири категорії:
- симптоми повторного переживання (інтрузії, флешбеки, нічні жахи, сильні емоційні реакції, сильні фізичні реакції);
- уникання нагадування про травму;
- негативні когнітивні/емоційні порушення;
- підвищена тривожність (посилене відчуття загрози).
Якщо характерний специфічний набір симптомів не зникає більше ніж упродовж місяця після потенційно травматичної події, є досить серйозним, перешкоджає функціонуванню у стосунках чи роботі, ймовірно, що розвинувся посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).
