Спілкування у родині після повернення з фронту: як прийняти рідну людину «іншою». Поради всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?»
Війна змінює кожного з нас. Щоправда, для тих, хто був на фронті, і тих, хто чекав у тилу, цей досвід дуже відрізняється. Саме через це, навіть після повернення ветерана чи ветеранки додому, у родинах нерідко виникають конфлікти. Розповідаємо, що допоможе нормалізувати стосунки в родині після возз'єднання.
Чому виникають конфлікти у родинах військовослужбовців?
Насамперед важливо розуміти, що досвід бойових дій глибоко впливає на поведінку та психоемоційний стан людини. Тривала участь у бойових діях знижує рівень емпатії та загострює екзистенційні питання — те, що раніше надавало сенсу життя, може знецінитися, а проблеми, які в мирному житті ігнорувались, стають нестерпними.
Однак тривала розлука впливає на обох партнерів. Приміром, дружина військовослужбовця під час відсутності чоловіка теж переосмислювала своє життя, пристосовуючись до нових реалій. Тому після возз’єднання родини можна говорити про зустріч двох нових людей зі спільним минулим.
Очевидно, що у цьому стані емоційне виснаження та напруженість нерідко призводять до проблем у комунікації. У врівноваженому чи ресурсному стані людина здатна спокійно реагувати на побутові конфлікти. У протилежному випадку будь-який тригер викликатиме роздратування.
Супутніми факторами можуть стати попередні проблеми у стосунках, а також неправильні очікування. Наприклад, під час перебування у небезпеці людина сподівається, що після повернення ситуація зміниться на краще. Родина ж, переживаючи власний травматичний досвід, очікує не лише на повернення його / її, а й на певні зміни в повсякденному житті — мовляв, повернеться і виконуватиме попередні або й нові обов’язки. Утім, ветеран / ветеранка передусім очікує на повернення до цивільного життя.
Як може змінитись поведінка ветерана / ветеранки після повернення додому?
Родина відіграє ключову роль у процесі соціалізації після повернення військових з фронту. Якщо людина відчуває підтримку, адаптація проходить легше, тоді як нерозуміння може ускладнити цей шлях. Важливо зрозуміти, що миттєво повернутись до мирного життя не вдасться, а поведінка ветерана / ветеранки може змінитися. Серед таких змін:
|
проблеми зі сном (безсоння, нічні жахіття) неконтрольовані реакції на згадки про воєнні події (тахікардія, проблеми з диханням, тремор) розлади травлення (відсутність апетиту або переїдання) головний біль |
|
проблеми з пам’яттю гостра реакція на гучні звуки порушення концентрації уваги уникнення людей зловживання алкоголем чи наркотичними речовинами (з метою розслабитися) постійна настороженість |
|
перепади настрою нав’язливі думки про пережиті події та їх емоційне переживання дратівливість та спалахи гніву які не піддаються контролю неможливість відчувати позитивні емоції |
Такі реакції зазвичай тривають до місяця. Довша тривалість може свідчити про наявність ПТСР. У такому разі необхідно звернутися до фахівця з ментального здоров’я (психолога, психотерапевта, психіатра).
Як допомогти ветеранам адаптуватися до мирного життя?
Насамперед важливо прийняти та усвідомити, що людина, яка повернулася з фронту, змінилася, і цей досвід залишиться з нею назавжди. Завдання родини зробити так, щоб він став лише частиною життя.
- Не намагайтеся прискорити події, а навпаки дайте рідній людині час для адаптації.
- Старайтеся уникати гучних звуків, не гримайте дверима, особливо вночі. Не робіть різких рухів.
- Варто усвідомити, що у людини з бойовим досвідом може змінитися система цінностей, а більшість речей із цивільного життя втрачають цінність.
- Не обмежуйте спілкування з бойовими побратимами. Це дуже важливо для бійців, особливо у перші місяці після війни. Це середовище, де ветерани знаходять розуміння і можуть вільно говорити про те, що вони пережили.
- Не знецінюйте їхній досвід. Людям, які повернулися з війни, потрібен різний час, щоб відновитися й повернутися до мирного життя.
- З повагою ставтеся до особистих кордонів ветерана / ветеранки й не забувайте окреслювати свої.
- Проявляйте терпіння, повагу та будьте спокійними. У сім’ї повинна панувати довірлива атмосфера.
- Пам'ятайте, що замкнутість людини після повернення — це не обов'язково зміна почуттів чи байдужість до вас, а, ймовірно, відображення попереднього способу реагування на стрес чи труднощі.
- Головним критерієм психологічної роботи з ветераном / ветеранкою є його / її власна готовність.
Статтю підготовлено за матеріалами всеукраїнської програми ментального здоров’я за ініціативою Олени Зеленської «Ти як?». Платформу «Ти як?» створено за підтримки американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст не обов’язково відображає точку зору USAID або Уряду США.
