Особливості спілкування з ветеранами  /  ветеранками які мають порушення зору, слуху, мовлення, ментальні порушення

Дата: 09.03.2026 14:01

Кількість переглядів: 133

Особливості спілкування з ветеранами  /  ветеранками, які мають порушення зору:

• при зустрічі обов’язково назвіть себе та людей, які з вами. Можете описати місце, де ви перебуваєте (якщо це буде доречно);
• можете запропонувати людині свою руку;
• завжди звертайтеся напряму до людини з порушеннями зору, а не до її супровідника  /  супровідниці;
• якщо ви читаєте для людини, яка погано бачить, спочатку розкажіть їй про те, що ви збираєтеся читати. Не пропускайте інформацію, якщо вас про це не попросять.

Особливості спілкування з ветеранами  /  ветеранками, які мають порушення слуху:

• розмовляючи з людиною, дивіться на неї;
• щоб привернути увагу людини, назвіть її ім’я. Можна помахати їй рукою або легенько постукати по плечу, але це не має бути несподівано. Намагайтеся встановити зоровий контакт, висловлюйте свою думку чітко й лаконічно;
• говоріть рівно, не варто надмірно підкреслювати що-небудь;
• якщо вас просять кількаразово повторити щось, спробуйте перефразувати сказане;
• не затуляйте своє обличчя руками, волоссям чи будь-якими предметами (часто люди з порушеннями слуху чудово читають по губах);
• не змінюйте тему розмови без попередження. Використовуйте фрази-містки на кшталт: «Добре, тепер ми можемо обговорити…»;
• запитайте, чи не буде простіше підтримувати зв’язок у переписці;
• інформацію, яка містить число чи адресу, краще написати.

Особливості комунікації з ветеранами  /  ветеранками, які мають порушення мовлення:

• не ігноруйте людей, яким важко говорити, не перебивайте людину, починайте говорити лише тоді, коли переконаєтеся, що вона договорила;
• уважно вислухайте людину, будьте терплячими, зачекайте поки людина сама закінчить фразу;
• не виправляйте людину і не закінчуйте думку за неї;
• не намагайтеся пришвидшити розмову;
• не робіть вигляд, що зрозуміли людину, якщо насправді це не так, — краще перепитати;
• підтримуйте візуальний контакт.

Особливості спілкування з ветеранами  /  ветеранками, які мають ментальні порушення:

• не треба думати, що людина, яка має ментальні порушення, обов’язково потребує спеціального поводження;
• спілкуйтеся з людиною як з особистістю. Не варто робити передчасних висновків на основі досвіду спілкування з іншими людьми, які мають такий самий діагноз;
• міфом є думка, що люди, які мають проблеми, пов’язані із ментальним здоров’ям, більше за інших схильні до насильства.

ПОРАДИ КОРЕКТНОГО СПІЛКУВАННЯ З ВЕТЕРАНОМ/ВЕТЕРАНКОЮ З ІНВАЛІДНІСТЮ

• Не варто змінювати формат спілкування з ветераном  /  ветеранкою виключно через те, що він  /  вона має інвалідність.
• Зрозуміло, що є певні особливості. Наприклад, звертаючись до людини з посткомоційним синдромом, яка погано чує, потрібно говорити голосніше.
• Однак загальне правило актуальне — будьте собою. Зокрема, якщо ви маєте звичку тиснути руку при знайомстві, цілком природно буде потиснути руку людині з інвалідністю. Навіть тим, кому важко рухати рукою або хто користується протезом.
• Фокусуйтеся не на інвалідності людини, а на її особистості або на проблемі, яку ви з нею обговорюєте. Будьте уважними у спілкуванні, поважайте співрозмовника  /  співрозмовницю.
• Якщо це можливо, розташуйтеся так, щоб ваше обличчя було на одному рівні з обличчям співрозмовника  /  співрозмовниці.
• Пам’ятайте, що крісло колісне — це частина недоторканного простору людини, тому не опирайтеся на нього.
• Якщо не знаєте, як спілкуватися з людиною з інвалідністю, якими словами звертатися, — запитайте, як буде зручніше. Загалом варто шукати окремий підхід у спілкуванні з кожною людиною, незалежно від інвалідності. Тому питання: «А як тобі зручно?» — завжди коректне.
• Якщо ви не знаєте, що робити, — запитайте.
• Будьте терплячими, уважними, якщо слухаєте людину з порушеннями мовних функцій. Дайте їй більше часу на висловлення думки, покажіть щиру зацікавленість у діалозі, щоб вмотивувати співрозмовника / співрозмовницю до спілкування. Якщо це ваша близька людина — запропонуйте їй ознайомитися з додатком TippyTalk (додаток, розроблений для покращення комунікації людей, які мають порушення мовних функцій).
• Не проявляйте надмірної уваги, адже не завжди люди з інвалідністю такої додаткової уваги потребують.
• Не допомагайте людині з інвалідністю без її дозволу чи прохання, щоб не зачепити гідності та не порушити особисті кордони. Якщо пропонуєте допомогу — зачекайте, поки її приймуть, а потім запитайте, що і як робити.
• Не варто нав’язувати свою допомогу, краще від самого початку дізнатися у людини, якої саме допомоги вона потребує. Якщо ж людина відмовилася, поважайте її вибір. Пам’ятайте, що особисті кордони важливі.
• Коректно сприймайте жарти людини з інвалідністю. Вона може в жартівливому форматі розповідати історії про те, що призвело до отримання травми, робити дотепні порівняння, розповідати анекдоти. Не варто різко або співчутливо на це реагувати. Можливо, у вас бачать включену в розмову людину, якій можна довіряти, і так налагоджують з вами контакт.
• Будь-яка жалість неприйнятна. Співчуття — це нормально, однак краще підтримати та допомогти рухатися далі.

Статтю підготовлено в межах Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні за ініціативи Олени Зеленської «Без бар’єрів». Більше інформації за посиланням в «Довіднику безбар’єрності»:  https://bf.in.ua/

« повернутися