Конституція Пилипа Орлика: одна з перших демократичних традицій Європи
16 (5) квітня 1710 року було укладено визначний історичний документ – «Пакти й Конституції законів і вольностей Війська Запорозького». Його підписали новообраний гетьман Пилип Орлик та представники козацької старшини і запорожців. У науковій традиції цей акт відомий також як Конституція Пилипа Орлика або Бендерська конституція, адже ухвалений він був поблизу міста Бендери.
Після смерті Іван Мазепа козацька рада обрала Орлика гетьманом у вигнанні. Його обрання супроводжувалося укладенням договору, який визначав політичний устрій майбутньої української держави. Документ проголошував ідею суверенної республіки, що перебувала під протекторатом шведського короля Карл XII, який офіційно підтвердив цей статус.
Конституція містила преамбулу та 16 статей і закладала принципи розподілу влади. Законодавчі функції покладалися на Генеральну Раду – своєрідний парламент. Виконавча влада належала гетьману разом із генеральною старшиною, а судова – Генеральному суду. Важливо, що документ обмежував владу гетьмана, визначаючи його обов’язки та підзвітність, що було прогресивним явищем для того часу.
Особливу роль у підписанні документа відіграв кошовий отаман Кость Гордієнко, який представляв інтереси запорозького козацтва.
Довгий час Конституція була відома лише за скороченими копіями латинською та староукраїнською мовами. Лише у 2008 році в архівах Москви було знайдено її оригінал староукраїнською мовою разом із дипломом Карла XII, що підтверджує обрання Орлика гетьманом.
Таким чином, Конституція Пилипа Орлика є важливим пам’ятником української політико-правової думки та одним із перших у Європі документів, що закріплював принципи демократичного врядування і поділу влади.
